Величезна кількість забобонів пов’язана саме з обрядом поховання. Існують численні похоронні заборони, які настійно не рекомендується порушувати. Наприклад, вважається, що родичам не можна нести труну. Варто розібратися, чому такі дії суворо забороняються, і хто тоді все-таки має взяти на себе цей обов’язок.
Кому можна нести труну померлого
Нести труну померлого має та людина, яка не перебувала в близьких кровних зв’язках з покійним. Це можуть бути:
- Знайомі, які не спілкувалися тісно з померлим. Негативний вплив прикмети на них не поширюється, тому немає навіть найменшого приводу побоюватися.
- Близькі товариші. Таким чином вони демонструють дружні почуття, повагу. Втрата друга при цьому перенесеться легше. Незабаром з’являться нові знайомі, а це, своєю чергою, приносить полегшення.
- Колеги. Співробітникам небіжчика дозволяється нести труну на похороні.
- Далекі родичі покійного. У такий спосіб їм вдасться залучити матеріальні блага. Доля повною мірою віддячить їм за проявлене благородство.
Несуть труну, пов’язавши руку хусткою. Після того як тіло закопують, її знімають, а руки обов’язково миють. Ритуальні предмети з кладовища не забирають.
Кому заборонено виконувати ці дії
Нести труну допускається далеко не всім. Ці дії заборонено виконувати:
- Дружині або чоловікові померлого. У сім’ї шляхом цього атмосфера істотно погіршиться. Не виключені надзвичайні події.
- Батькам. Їм за жодних обставин не можна нести рідну кровинку. Вони повинні перебувати на самому початку процесії. Якщо вони покладуть на себе ці обов’язки, в їхньому житті почнеться чорна смуга. Можлива навіть смерть іншої близької людини.
- Тітки чи дядька. Біль втрати від цього істотно посилиться.
- Родичам чоловіка або дружини. Це призведе до конфліктів у сім’ї, появи численних проблем.
Чи можна родичам нести труну
Кровні родичі не можуть виносити труну. Вважається, що після виконання цих дій у житті починається важкий період. По-перше, близьким набагато складніше змиритися з втратою. По-друге, таким чином вони привертають до себе негатив.
Починається низка невдач. Біди, як магнітом, притягуються в сім’ю.
Якщо син хоче нести
Дітям не можна нести тіло батька на цвинтар. Це марновірство бере коріння з давніх часів. Наші пращури вважали, що синові й доньці виконувати такі дії ганебно. Сусіди та знайомі могли розцінити їх неправильно. Мовляв, діти настільки раді смерті матері або батька, що намагаються в найкоротші терміни позбутися тіла.
Також вважається, що якщо кровні родичі виносять вінки, хрест або труну, копають яму, то незабаром вони підуть за покійним. Щоправда, є невірство, яке кардинально відрізняється.
Син, який поклав на себе цей обов’язок, віддає данину своєму батькові. Завдяки цьому померлий зможе швидше знайти спокій, а самій дитині буде легше перенести біль втрати.
Хто несе квіти та вінки
Близьким покійного забороняється також нести вінки та квіти. За прикметами, такими діями люди привертають біду. Незабаром після цього в родині може померти ще одна людина.
Доручити цей обов’язок потрібно знайомим небіжчика, які не спілкувалися з ним надто близько, колегам, а також людям, які перебувають з померлим у далеких родинних зв’язках.
Що про це думає церква
Церковнослужителі розглядають смерть як перехід душі в Боже Царство. Тіло ж вважається тимчасовою земною оболонкою. Є ціла низка правил поховання, які висловлюють віру у воскресіння покійного. Щоправда, ці обряди не мають нічого спільного з народними забобонами.
Церква не забороняє родичам нести тіло померлого. Язичницьке повір’я перешкоджає осягненню істини, віра ж протвережує і просвіщає. Близьким не можна піддаватися горю, потрібно мислити тверезо. Взявши на себе цей обов’язок, вони виявляють повагу до померлого, проводжають його в останню путь. Душа при цьому швидше зможе потрапити до Всевишнього.
Тіло покійного повинні виносити люди, які не перебувають із покійним у кровних родинних зв’язках. Саме так стверджують численні народні забобони. У такий спосіб люди привертають чергові біди й нещастя, цей обов’язок не можна покладати на близьких.
Але церква такої думки не поділяє. Віряни стверджують, що немає нічого поганого в участі родичів у похоронній процесії. Завдяки цьому вони зможуть швидше змиритися з втратою.